| Чотири мідні струни |
|
|
| Автор Алина Ходько | |
| 07.06.2007 г. | |
 Шоста струна. Мі. Святий Михаїл. Саме завдяки йому у моїх руках опинилася гітара. Дерев’яшка з мідними струнами, яка замінює усі раніше відомі світові потреби. Я ніколи не розуміла, як хлопець може кохати гітару більш за мене? Ні, навіть більше за життя!!! Він сидів і грав на гітарі, не помічаючи нікого поза собою, або дивився довгим пронизливим поглядом крізь мене, або взагалі не існуючи. Він грав і всі були ніким, коли він грав. Мабуть, саме за це я його і покохала. За безмежну любов не до мене, а до дерев’яшки з мідними струнами. Мій перший музикант. Такий талановитий і самозакоханий! Якби він знав, ким я стану після нього, він би ніколи не грав мені на своїй гітарі, але вже пізно, і на згадку про нього я стала ним. Самозакохана, майбутня гітаристка, з зеленими очима, майже, як він.... З гітарою, але вже без нього, я йду по життю.
Друга струна. Сі. Я ніколи не можу її настроїти і вона завжди нестерпно бриньчить. Це просто жахливо, вона мене бісить, тому я присвячую її людині, яка зробила найбільш важливий і серйозний вклад у мою музичну освіту, звичайно за невелику матеріальну компенсацію. Мій вчитель музики. Жахливий, нестерпний, впертий чоловік, що зневажає мене і вже давно поставив на мені хрест, але кожного місяця після зіпсованих нервів і між палких суперечок я дивую його. Тоді він милостиво каже: “Якщо хоче – може, якби ти менше сперечалася, то вже б давно вміла грати”, а ще він посміхається... Може, він не такий вже й поганий? Але слово за слово і ми знову сперечаємося. Він рве на собі волосся і п’є валокордин, а я всупереч йому бездумно б’ю по струнам його дорогої іспанської гітари. Але, як це не дивно... Я ні за що не піду вчитися до когось іншого, навіть до відомого рок-музиканта, ні за що. До того ж до рок-музиканта я й так сходжу, але не для того.... А цей жахливий, нестерпний, впертий чоловік так і залишиться моїм вчителем музики, тому що саме завдяки його впертості я досі не кинула цей безглуздий задум і в найтяжчі хвилини своєї музичної кар'єри я згадую про нього. Я навчуся грати на гітарі, всупереч йому, а ще для того, аби він мною пишався й той валокордин не виявився даремним, тому він друга струна, жахлива, яку я не можу настроїти, але без якої, весь цей задум з гітарою є безглуздим. Третя струна. Соль. Моя улюблена і найбільш мелодійна. Анна. Повне взаєморозуміння і вічна конкуренція. Ми можливо, навіть не бажаючи того, сприяємо творчому розвитку одна одної, але є сфера творчості, у якій Анна назавжди залишиться першою - це музика. Можливо для когось іншого я буду “крутою” гітаристкою, але з нею все навпаки і я ніколи не зрівняюся з нею у музиці. Вона – це ще одна, далеко не найменша, причина того, що я почала вчитися грати на гітарі. Я хотіла бути, як вона, можу сказати, навіть більше я хотіла бути кращою, але це неможливо, це непотрібно... Вона моя улюблена гітаристка, я її улюблена письменниця, так і живемо... Я з щоденником, вона з гітарою. У моїй руці з бездоганним чорним манікюром – ручка, а в неї майже здертий від гітарних струн лак і нова пісня. Така доля і мені зовсім не потрібно бути кращою за неї, я просто інша. До того ж саме через це нам цікаво одна одною. Письменниця і гітаристка. Ми з нею тандем, що підкорить світ. Перша струна. Знову Мі. На даний момент найважливіша. Вона теж Мі, як і шоста струна, дуже схожа на неї, але вона з іншої октави, більш зворушлива, тендітна, дзвінка, зрозуміла, чуттєва, більш близька до моєї цнотливої дівочої душі, просто дуже схожа, але інша. Це П.. Він ще ніколи не грав мені на своїй гітарі, не дивився крізь мене і не сперечався зі мною. Я досі не знаю, чого саме я хочу від нього і що саме між нами буде далі, але я дуже хочу зіграти йому на гітарі, або можливо з ним, або просто про нього, тому зараз я сиджу і граю тупу мелодію “Жайворонок”, щоб здивувати вчителя, досягти рівня гітаристки, зіграти “Безтурботного янгола” і навчити його, П., грати по нотах. Можливо, він мій новий стимул, а можливо, любов, наче той, перший, завдяки, якому я взяла в руки гітару, але він інший, тому що завдяки йому я зараз її тримаю. |
| « Пред. | След. » |
|---|
