| Осінь |
|
|
| Автор Алина Ходько | |
| 12.06.2007 г. | |
 Звичайний, осінній вечір. Люблю осінь, такою, якою вона є лише тут, в Києві. Осінь з усім її теракотовим листям, помаранчевим сонцем і духмяними персиками, з калюжами, з останніми теплими променями і прохолодними дощами, після яких зазвичай на яскраво-голубому небі сяє веселка. Кожна крапля осіннього дощу особлива, в неї солодкий присмак і вона виконує бажання. Ви що не знали? Осінній дощ виконує бажання...
Вийдеш на вулицю, самотня, гірка, наче бразильська кава, а тут тобі на голову дощ, краплинка за краплинкою і ти вже кружляєш по вулиці, наче божевільна, сяєш від незрозумілої радості, і повертаєшся додому вже не та, інша, щаслива, й можливо, що навіть не сама, а з тим, хто теж не встояв від чарів осіннього дощу, і закружляв поряд з тобою в дивному танці радості. Ось такий він, осінній дощ! Я закохана в осінь, таку, яка є лише тут, в Києві. І кожен рік я чекаю саме її, київської осені, дивної, щасливої, аби знову покружляти під дощем, дістати старий фотоальбом і згадати всіх тих, хто кружляв зі мною минулого року, взяти улюблений, вже майже списаний зошит на триста аркушів і чорну ручку, піти в затишну кав’ярню, і до самого вечора писати про перехожих, а згодом піти вештатися по знайомих вулицях, з якими пов’язано безліч романтичних спогадів, згадати кожну дрібницю, кожну людину, що була з тобою колись, у цьому житті, разом, і тисячу разів посміхнутися від того, що є що згадати, що колись ти була не сама, точніше, що ти ніколи не була сама, а на завершення до схочу намилуватися рожевим заходом сонцю. Невже це не є щастям? Тоді я не знаю, що таке щастя. Навіть знати не хочу.А ще можна взяти найкращу подругу, таку рідну, важливу, з якою було стільки прожито, але на яку зовсім не лишилося часу у вихрі палких, літніх ночей, і зустріти з нею не один світанок, чи просто посидіти разом, як колись, в улюбленому кафе і згадати все те прожите за чашкою смачної кави з духмяною булочкою. Чи просто сісти вдома на балконі і згадати ту свою першу любов, що була сто років тому, але все ж таки була і вона, мабуть, варта, аби згадати про неї сьогодні, в цю осінь, яка колись була в вас спільною. Але для мене осінь – дещо набагато більше, ніж романтика та самотність, для мене – це початок моєї творчої діяльності. Найперший вірш, перші мрії, плани, боротьба, перемога. Нове життя, яке випадково відкрилося мені одним зі ста, осінніх вечорів. Чарівний світ поезії та прози, країна слів та висловів, що зачіпають за живе та ніколи вже більше не полишають твоє серце. Я увійшла в цей світ і досі після тієї осені не можу залишити його, тому зі мною весь час зошит та ручка, аби записати новий вірш. Ось така вона осінь, щаслива: з тисячею приємних спогадів і старих друзів, з романтичними вечорами і захоплюючими світанками, з рожевими заходами сонця, які ніколи не зустрічаєш на самоті, з новими творами і піснями під гітару, що важливим було і важливим стало. |
| « Пред. | След. » |
|---|
