| Він |
|
|
| Автор Алина Ходько | |
| 10.07.2007 г. | |
 Він – високий, стрункий юнак з довгим, світлим волоссям і бірюзово-синіми очима, дивними очима.... один пронизливий погляд таких очей здатен подарувати крила. Він талановитий музикант, сидить у переході і перебирає мідні струни на своїй гітарі. У нього приємна посмішка, правильні риси обличчя, добрі очі... З першого погляду його легко можна сплутати з янголом, лише не вистачає крил.
А коли він дивиться у твої очі своїми, то світ чарівним чином стає кращим і вже твої очі починають сяяти, як його. Але він ніколи не скаже, що в тебе гарні очі, що небо яскраво-блакитне, що ті троянди палко-червоні і вони пасували б до твоєї сукні, для нього цей світ тьмяний, майже чорний... але у його руках гітара і він відчуває життя крізь мідні струни, замість кольорів у нього гітарні акорди, замість відтінків – мелодії, а кожен подих надихає його на нову пісню. Найбільше щастя для нього це їжа на вечір і нова пісня, яку він заспіває у цьому переході, аби очі перехожих хоча б на хвилинку засяяли. У нього немає дівчини, немає найкращого друга, немає грошей навіть на пляшку вина, щоб напитися, але він ніколи не плаче.... у нього немає права на сльози. Лікар сказав, що сльози викликають спазм і кожна сльоза забирає в нього залишки зору. Він ніколи не є самотнім, адже навколо нього люди, перехожі, життя яких він може, ні він зобов’язаний, прикрасити піснею. Тому кожен вечір він сидить у пустій, однокімнатній квартирі, остання згадка про матір, і грає на гітарі, підбирає ноти, вигадує слова, але він не може їх записати, тому кожна пісня, що мала б стати супер хітом, так і залишається у його руках. Усю ніч він грає на гітарі, зранку кілька годин спить, а потім знову поспішає до переходу заспівати нову пісню. Але він не закоханий у музику, він закоханий у світ, а музика це лише інструмент, один з багатьох, що може зробити його кращим. Гітара – не сенс життя, сенс життя це люди, задля яких, він кожного дня з ранку до вечора грає свої пісні, у брудному переході. А на сльози просто немає часу, адже на нього чекають незнайомі люди, що навіть не помічають його.... Вони чують лише музику, що робить їх серця чистими, а хлопця у старій куртці, що грає для них тут кожен день, просто не бачать, поза мелодією нової пісні. Якщо пощастить йому дадуть кілька монет і він купить собі нові струни. Він талановитий музикант. Його очі вже сім років не бачили сонячного проміння після аварії, що забрала в нього матір. Він один у цілому світі, він нікому не потрібен, але в нього вистачає мужності не лише існувати, а й жити повним, насиченим життя, посміхатися, співати, дарувати людям щось важливе і нове, він не є самотнім, адже він потрібен усім цим перехожим, без нього вони б стали звичайними, а його пісня робить їх особливими, добрими, щасливими.... саме тому він не самотній. У його руках гітара і сьогодні він зіграє нам нову пісню. |
| « Пред. | След. » |
|---|
